04.04.14
До 100-річчя з дня народження В.Д. Журби
источник: ЗА ОГНЕУПОРЫ (Часов Яр)

Якби сьогодні Василь Дмитрович Журба давав інтерв’ю...

Звідки Ви родом?

Народився я 23 лютого 1914 року у мальовничому селі Богданівка, на якому сходилися межі трьох областей, тому й було воно то у Шрамківському районі Черкаської області (на час мого народження), а до цього — у Полтавській, нині ж — у Яготинському районі Київської області.

У центрі села встановлено бронзовий бюст двічі Герою Радянського Союзу льотчику Михайлу Захаровичу Бондаренку — з ним ми ходили до Черняхівської семирічки за 7 км. Згодом богданівські діти мали свою школу-десятирічку, перед будівлею якої височить гранітний пам’ятник мешканці нашого села, народній художниці Катерині Василівні Білокур — авторці неповторних квіткових картин.

Чим запам’яталося дитинство?

Незважаючи на жахи (Перша світова війна, революція, потім — громадянська війна) — запахами різнотрав’я, роботою у полі з батьками-селянами. Безперечно, сама яскрава подія для сільських дітей (та й дорослих) — це радіофікація села у 1924 році, коли з “тарілок-приймачів” полинула людська мова, залунали пісні.

Де здобували фахову освіту?

Закінчив 4-річний педагогічний робітничий факультет у м. Прилуки Чернігівської області у 1933 році. На жаль, навчатися на фізико-математичному факультеті Ніжинського педагогічного інституту (йому був підпорядкований робітфак) далі І курсу не дав голод.

Що ж далі?

А далі — армія з 1933 по 1947 роки, участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни на Південному, Південно-Західному, Сталінградському фронтах зі своєю 47 танковою бригадою; зі 139 танковим полком у складі 2-го Українського, а потім 2-го Білоруського фронтів — на території Польщі, Німеччини. І ні з чим не зрівняне почуття радості довгожданої Перемоги!

Після демобілізації оселилися у Часовому Ярі — моя дружина, Марія Петрівна, до війни працювала бухгалтером на вогнетривкому заводі ім. С. Орджонікідзе, отож з 13.07.1948 року і я став десятником транспортного цеху заводу, начальником охорони.

Коли ж у 1959 році об’єднали в одну структуру завод і рудоуправління, мене призначили начальником житлово-комунального відділу. На цій посаді перебував до 1974 року, ще 3 роки працював майстром ЖКО — вже пенсіонером і у 1977 році звільнився за власним бажанням.

Які маєте нагороди, відзнаки?

Чотири Подяки Верховного Головного командувача Й. Сталіна, два ордени “Красной Звезды”, орден Отечественной войны ІІ степени, медалі “За боевые заслуги”, “За оборону Сталинграда”, “За взятие Кенигсберга”, “За победу над Германией”, “За трудовое отличие”, “За доблестный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения В.И. Ленина”.

Ваші уподобання?

Шашки, добре грав, навіть брав участь у змаганнях. Люблю читати книги військової тематики В. Некрасова, М. Шолохова, К. Симонова, В. Гроссмана, І. Еренбурга; мемуари Г. Жукова, С. Штеменка; а найбільше — твори гумористів І. Ільфа і Є. Петрова, К. Чапека, М. Лассіка, С. Олійника, О. Ковіньки, мого улюбленця Остапа Вишню і виконання його творів Андрієм Совою.

Молодим довелось кататися на лижах, тепер по телевізору захоплено спостерігаю за змаганнями з боксу, футболу. З великим задоволенням на дачі вирощую городину, особливо капусту — від звичайної до кольрабі, брюссельської, ще й сусідам наділяв розсаду.

Співаком себе не вважаю, більше підспівую, особливо коли звучить пісня “Їхали козаки із дому до Дону, підманули Галю, забрали з собою”.

Ваші уявлення добра і зла?

Не роби людям того, чого собі не бажаєш.

Риси характеру, які Ви вважаєте найважливішими?

Намагався завжди бути дисциплінованим, порядним, ввічливим, службово і професійно відповідальним, шанувати людей, досконало знати свою справу, прагнув знати більше і ділитися знаннями (тому і був ще й лектором товариства “Знання”), вміючи доносити свої думки до людей. (Цьому ще хімік у робітфаці нас навчав, давши одного разу коментар на відповідь студента: “З твоєї відповіді випливає, що фосфат, дійшовши до калюжі з сірчаною кислотою, закотив холоші і, перейшовши через неї, відразу став суперфосфатом?” — “Ні.” — “Тоді говори чітко, аргументовано, логічно!”).

Чого Ви не можете пробачити?

Зраду.

Сенс життя у Вашому розумінні...

Добросовісна, відповідальна праця для суспільства і себе, сім’я, виховання дітей.

Ви щаслива людина?

Гадаю, що так. Ми з дружиною виховали двох доньок, котрі одержали добру фізико-математичну освіту (старша — у педагогічному інституті, молодша — в університеті, кандидат наук), онуки — з вищими освітами, науковими степенями, зайняті улюбленою справою.

З повагою, В. Журба.

Інтерв’юери — діти та онуки з правнуками.

 
* Имя:
Е-mail:
* Текст:
* Защитный код: (пять цифр от 0 до 9)


* - Поля, помеченные звездочкой, обязательны для заполнения.