11.01.12
Нашому дому - 80
источник: ЗА ОГНЕУПОРЫ (Часов Яр)

В останнiй декадi листопада учнi, педагоги, батьки, ветерани педагогiчної працi, колишнi випускники Часiвоярської ЗОШ № 15 І-ІІІ ступенiв вiдзначили черговий «круглий» день народження рiдної школи; пригадали визначнi подiї в її бiографiї; вiдвiдали перший зал музею iсторiї школи (довоєнної).

Отже, роки історії...

1931 р. У сiчнi почали навчання у примiщеннi школи, збудованому на розi вулиць Горького (головної у м. Часiв Яр) i Комсомольської. До цього дiти навчалися у старому (1900 р.) будинку школи, що стояв неподалiк вiд ворiт колишнього заводу Ковалевського, а потiм заводу № 1.

В школi було 10 просторих класних кiмнат, фiзичний та хiмiчний кабiнети, величезний актовий зал з сяючою паркетною пiдлогою. Номер школи був 14., мова навчання – українська.

1 вересня до школи прийшли її першi першокласники, серед них маленька Оля Сажина – майбутня вчителька математики шкiл №№ 19 i 15 – Ольга Іванiвна Лазаренко.

Першим директором з 1931-го по 1936 рiк був Олександр Антонович Іванов.

1936 р. Школа випустила свiй перший 10-й класс, з 17 учнiв Свiдоцтва одержали тiльки 11, а 6 – залишили на другий рiк (!) – такi суворi були вимоги!

Один з кращих випускникiв – красень Семен Грищенко, який з успiхом закiнчить Харкiвський унiверситет, пройде всю Велику Вiтчизняну вiйну: Сталiнград, Курська дуга, рiдна Україна, Молдова, Румунiя, Угорщина, Австрiя… Сяючи доброю посмiшкою, прийде в 1948 роцi вчителем фiзики у СШ № 19, стане її завучем i завжди буде улюбленцем колег i учнiв, привертаючи їх безмежною ерудицiєю, добротою, гумором… «Наш Сємєчка», – зватимуть його з повагою i любов'ю не одне поколiння учнiв, колег, батькiв. Семен Федорович стане не тiльки постiйним читачем, а й дописувачем журналу «Фiзика у школi».

Пiд майже щоденною опiкою великого методиста Семена Федоровича стануть майстрами своєї справи, тодi у 70-х ще «зеленi» завучi шкiл Часiв Яру Л.В. Журба (СШ № 15), Н.А. Скрипка (СШ № 16), К.М. Сименко (СШ № 17).

Фiзмат з Грищенком закiнчив Борис Карякiн – у Харковi, а у Ворошиловградському (Луганському) педiнститутi – двi Олександри: Петрова та Остапенко.

Стали: iсториком – Варвара Дем'янiвна Шульга (Семенюк, Берлiн), а з 1965-го по 1972 рiк – директором СШ № 18; вчителем української мови та лiтератури – Нiна Калмикова; математики – Олександра Жарка (Сироватко); вчителем фiзкультури шкiл №№ 15-16 – Олександр Тимофiйович Курiнний (однi з його вихованцiв – тренер ДЮСШ, Заслужений тренер України В.М. Мартинюк; вчитель СШ №№ 15, 19 В.Н. Дорофєєв). А Костянтин Спиридонович Жихоренко з цього класу довгi роки працював викладачем у залiзничному технiкуму Артемiвська.

Директором школи на 1936-1937 навчальний рiк став Павло Микитович Койло.

1941 р. У школi (тепер уже № 5, а пiсля вiйни – № 15) 16 червня1941 року вiдбувся випускний бал, на якому директор школи Пилип Улянович Берлiн (вiн обiймав цю посаду у 1937-1941 роках) вручав кожному з 36 десятикласникiв (це вони прийшли до школи у перший клас у 1931-му) Свiдоцтва про середню освiту (атестатом його стали називати пiсля вiйни). А потiм їх щиро вiтали, бажаючи щастя, успiхiв у майбутньому самостiйному життi, Волянський Антiн Васильович – завуч школи (1937-1941 рр.); класний керiвник, учитель математики, улюбленець учнiв Василь Омелянович Семенюк; вчитель хiмiї Ольга Йосипiвна Репецька; росiйський фiлолог Кузьма Макарович Вакуленко; бiолог Євгенiя Львiвна Кочан (загине у 1942 роцi в камерi № 46 алебастрового комбiнату м. Артемiвська); вчитель нiмецької мови Клара Карлiвна; фiзик Григорiй Юрiйович.

Частина учнiв класу залишили навчання ще в 9 класi через неможливiсть платити за навчання (плату за навчання у 8-10 класах i вузах ввели в 1940 роцi, скасували – з 1 вересня1955 року), а тут ще й приїхав представник Ворошиловградського (Луганського) авiацiйного училища з пропозицiєю стати авiаторами, навiть не закiнчивши середню школу. Отож i стали льотчиками 8-класники Олексiй Кривонiс i Олексiй Мироненко; 9-класники брати-близнюки Журавлi: Павло i Олексiй, Іван Руденко, а через пiвроку, уже 10-класник Вася Хоменко.

Мрiї, мрiї! Скiльки їх було!

А 22 червня1941 року розпочалася вiйна. Одним з перших мобiлiзували В.О. Семенюка та його учнiв, кому виповнилося 18, а 17-рiчнi хлопцi i дiвчата працювали у колгоспi с. Григорiвка до окупацiї мiста фашистами. Івана Яценка, Олега Саприкiна (вiн втiк у 1942 роцi) i Миколу Євдокименка (загинув у 1945-му) вивезли на роботу до Нiмеччини. Не повернулися з фронтiв класний керiвник Василь Омелянович i його учнi: Ваня Бондаренко, комсорг школи Боря Данiлов, Федя Лемешко (з 1942 р.), Ваня Реука (з 1943 р.), Володя Захаровський, Гриша Лубенцов (з 1944-го)… Школу спочатку перетворили на комору, а потiм – на стайню.

Педколектив школи.
На фото - Семен Федорович Грищенко.

Далi буде... Продовження >>

 
* Имя:
Е-mail:
* Текст:
* Защитный код: (пять цифр от 0 до 9)


* - Поля, помеченные звездочкой, обязательны для заполнения.