16.05.07
Що значить музей для провiнцiйного мiста?
источник: ЗА ОГНЕУПОРЫ (Часов Яр)

Як вiдомо, змiст вiдповiдi цiлком залежить вiд iнтонацiї, з якою задається питання. «Чого вартий» музей у нашiй глибинцi, «навiщо вiн потрiбен», «скiльки коштує», нарештi – цi аспекти ми спробуємо розглянути на прикладi нового Часовоярського промислового iсторико-краєзнавчого музею, який успiшно функцiонує з 2001 року та, скажемо без зайвої скромностi, робить усе вiд нього залежне для повнокровного життя мiської громади.

Попри загальнiсть тверджень про «скарбницю iсторичної пам'ятi», без якої народ перетворюється на населення, чи багато ми знайдемо прикладiв пiдтримки музеїв з боку, скажiмо, меценатiв або мiсцевої влади? Натомiсть багато бажаючих пiдмiнити цю саму «iсторичну пам'ять» iсторичними мiфами задля певної вигоди. Ще бiльше балачок про загальну «комерцiалiзацiю» культури, про те, що музеї буцiм-то мають заробляти грошi на рiвнi з металургами та хлiборобами. Так, деякi країни отримують величезнi грошi в бюджет за рахунок туристичної галузi, де музейним комплексам вiдводиться не остання, а часом i основна, роль. Та якщо це може здiйснитися i в нас, то зрозумiло, що не найближчим часом. В Українi, до речi, ця проблема стоїть гострiше, анiж у Росiї, де все частiше лунають голоси авторитетних дiячiв науки та культури про те, що «картопля не самоокучується, так само й музейнi та iншi заклади науки й культури потребують всебiчної пiдтримки як держави, так i суспiльства». Адже зрозумiло, що iдеологiя – то найефективнiша зброя, i вiд того, чи контролює громадскiсть її розвиток та застосування, цiлком залежить самоiдентифiкацiя, майбуття нашого народу. Так, це гучнi слова – замислимося тепер над тим, чому не зникає дефiцит на талановиту молодь – освiченого, ерудованого, добре вихованого, нацiонально свiдомого музейного робiтника? Тiльки проблема зарплатнi? Так, це важливо, але бiльш важливим, як нам видається, є вiдчуття «вiддачi», «потрiбностi» своєї роботи – тому-то сучасний музей, незалежно вiд того, чи провiнцiйний вiн, чи нi, мусить знову й знову «йти до людей», активнiше залучати своїх симпатикiв до справи вивчення минулого свого краю, всiляко сприяти почуттям гiдностi, розумiння унiкальностi свого мiста, села, галузi виробництва. Найщiльнiшою має бути спiвпраця зi школами. Це – «злiтна смужка» нашої самосвiдомостi, саме тут немає мiсця жодним меркантильним розрахункам. Прикро, але часто це не так.

Вартiснiсть такого iнституту, як музей, особливо зростає зараз у провiнцiї. Окрiм дослiдницької, систематизацiйної, просвiтницької роботи дуже важливою є його роль у вихованнi небайдужої людини, громадянина. Так, однозначно, музей – поза полiтики. Але коли громадяни гуртуються навколо музею, вирiшуючи нагальнi питання, проблеми своєї малої батькiвщини, здається, що їм самi стiни «святилища муз» допомагають не переходити межi, не впадати у дрiб'язковiсть, маючи перед очима приклади стiлькох епох, понiвечених доль та героїчних вчинкiв. Дуже багато залежить вiд сумлiння музейного робiтника – адже вiд нього залежить, що буде тредставлене в експозицiї, а що нi, на чому варто зробити наголос. Запитаймо себе: чи повнокровне життя провiнцiйного музею – не один iз найголовнiших чинникiв iснування громадянського суспiльства, про яке зараз стiльки точиться розмов?

У нашому мiстi 2001 року завдяки патрiотичнiй позицiї В.Б.Лук'янова, гендиректора ВАТ «Часовоярський вогнетривкий комбiнат», було вiдкрито новий iсторико-краєзнавчий музей, а в 2003 – музей-музичну вiтальню Йосипа Кобзона, видатного спiвака сучасностi, славетного земляка часовоярцiв. Цi музеї – сучаснi, при їх проектуваннi та будiвництвi були використанi новiтнi розробки музейних технологiй. Експонати, бiльша частина яких збиралася мiською громадою, вiд членiв ради ветеранiв, вчительських колективiв мiсцевих шкiл до небайдужих людей середнього вiку, молодi, створили багату колекцiю, яка вiдображає перiод iсторiї краю та мiста вiд стародавнiх часiв: є в музеї зали археологiї та iсторiї гончарства, природи краю, зали дорадянської iсторiї, довоєнний, воєнний, два пiслявоєнних (в одному з них розмiщується експозицiя, присвячена видатним часовоярцям), зал сучасностi та конференц-зал. Науковi спiвробiтники музею постiйно проводять заняття з вiдвiдувачами, завжди застосовуючи до них «особливий пiдхiд», залежно вiд їхнього вiку, зацiкавленостi тим чи iншим перiодом iсторiї нашої держави. Створюються на базi музею об'єднання краєзнавцiв, що здiйснюють так званi «походи вихiдного дня», проводяться тематичнi вечори, виставки мiсцевих художникiв. У музеї проходять районнi, обласнi семiнари бiблiотекарiв, учителiв, працiвникiв культури. У 2003 роцi тут вiдбувся мiжнародний семiнар по гiрничiй археологiї та всеукраїнська конференцiя «Актуальнi питання iсторiї технiки». Часовоярський музей пiдтримує тiснi зв'язки з науковими колами, колегами в Українi та СНД.

Не «почивати на лаврах», як вiдомо, є ознакою справжньої професiйностi. Тiснiшим має стати зв'язок зi школами, не обмежуватися тiльки вiдкритими уроками кiлька разiв на рiк та написанням праць з Малої академiї наук, бо, видається, iнертнiсть – то найстрашнiша риса з тих, що дiсталися нам у спадок. Та є зрушення i в цьому планi – на базi нашого музею утворюється шкiльний археологiчний кружок. Попереду ще дуже багато працi з пiдняття рiвня освiти, моралi, культури, що знизився останнiм часом до критично низького рiвня. Отже, можна впевнено сказати, що саме вiд провiнцiйних музеїв чи не головним чином залежить, якою буде наша країна через десятки рокiв – країною затурканих хуторян, нездатних до ладу вiдповiсти, хто вони та якого роду, чи свiдомих вiльних громадян, гiдних своєї непростої, трагiчної, але й великої iсторiї.
Автор: Валерiй Богуненко, зберiгач фондiв музею

 
* Имя:
Е-mail:
* Текст:
* Защитный код: (пять цифр от 0 до 9)


* - Поля, помеченные звездочкой, обязательны для заполнения.

Критерии оценки хайпов invest-en.com.